Взаємозв`язок слідчої та оперативно-розшукової діяльності

Соціально - гуманітарний інститут

Факультет правознавства

Майя Йоутсі

реферат

з предмету «Основи розшукової діяльності»

на тему: «Взаємозв'язок слідчої та оперативно-розшукової діяльності»

четвертий курс

викладач:

Бейлінсон

Нарва

2005

Зміст

РОЗДІЛ 1

Оперативно-розшукова діяльність в Естонії

1. Оперативно-розшукова діяльність в Естонії стор.3

2. Поняття оперативно - розшукової діяльності стор.3

3. Мета оперативно - розшукової діяльності стор.3

4. Правове регулювання оперативно-розшукової діяльності стор.4

РОЗДІЛ 2

Розшукові відомства та їхні обов'язки

2.1 Пошукові відомства стор.4

2.2 Обов'язки розшукових відомств стор.5

РОЗДІЛ 3

Взаємодія слідчої та оперативно-розшукової діяльності стор.5

РОЗДІЛ 1

Оперативно-розшукова діяльність в Естонії

1.1 Оперативно-розшукова діяльність в Естонії

У Естонській республіці оперативно-розшукова діяльність регулюється З аконіт про оперативно-розшукової діяльності.

Завданням цього Закону є:

1) встановлення умов та порядку оперативно - розшукової діяльності в цілях забезпечення безпеки Естонської Республіки, громадян Естонії, а також інших держав та осіб, розкриття і припинення спрямованих проти них злочинів, забезпечення конституційних прав громадян Естонії та інших осіб;

2) встановлення відповідних Конституції обмежень конституційних прав громадян Естонії та інших осіб, необхідних для виконання перерахованих в пункті 1 завдань;

3) виконання міжнародних зобов'язань Естонської Республіки, що вимагають оперативно - розшукової діяльності і не суперечать завданням, перелічених у пунктах 1 і 2.

1.2. Поняття оперативно - розшукової діяльності

Оперативно - розшуковою діяльністю є голосна і таємна діяльність зазначених у Законі про оперативно-розшукової діяльності (далі Законом про ОПР) розшукових відомств у випадках і порядку, встановлених Законом про ОПР.

1.3 Мета оперативно - розшукової діяльності

Метою оперативно - розшукової діяльності є збір відомостей і вчинення інших дозволених цим Законом, дій, необхідних:

1) для припинення підготовлюваних або скоєних злочинів;
2) для розкриття скоєних злочинів, розшуку вчинили злочини осіб, відшкодування заподіяної злочином шкоди та виявлення інших зобов'язань, що мають важливе значення в провадженні в кримінальних справах;
3) затримання розшукуваного і встановлення місцезнаходження зниклого без вести особи.

Оперативно - розшукова діяльність задля попередження підготовлюваних або скоєних злочинів може здійснюватися для виконання запитів, що випливають з міжнародних договорів Естонської Республіки та участі в діяльності Інтерполу чи інших міжнародних організацій.

1.4. Правове регулювання оперативно-розшукової діяльності

Правовою основою оперативно - розшукової діяльності є Конституція, закони, що регулюють провадження у кримінальних справах, закон про Поліції, Закон про ОПР, інші закони, а також правові акти, видані на їх основі та на виконання їх.

У оперативно - розшукової діяльності керуються принципом суміщення законності, гласності і секретності. Оперативно - розшукова діяльність НЕ може використовуватися в інтересах партій, суспільно - політичних об'єднань і рухів або в цілях їх діскредітірованія. Розшукові відомства НЕ повинні проти вільної волі громадянина Естонії збирати і зберігати дані про його переконаннях ^1.

РОЗДІЛ 2

Розшукові відомства та їхні обов'язки

2.1. Розшукові відомства

Розшуковими відомствами відповідно до статті 6 Закону про ОПР є:

1) Департамент поліції безпеки;
2) Департамент поліції;
3) Департамент прикордонної охорони;
4) Генеральний штаб Сил оборони;
5) Відділ в'язниць Міністерства юстиції і в'язниці;

6) Митний департамент;
7) Податковий департамент.

Розшукові відомства займаються оперативно - розшуковою діяльністю як безпосередньо, так і через що знаходяться в їхньому віданні та уповноважені на те установи, підрозділи і працівників, а також осіб, залучених до негласного співробітництва. Керівник розшукового відомства несе відповідальність за організацію оперативно - розшукової діяльності та законність цієї діяльності у підпорядкованій йому системі. Розшукові відомства співпрацюють між собою, керуючись Законом про ОПР. Департамент поліції безпеки є оперативно - розшукових відомством при попередньому розслідуванні кримінальних справ. Стосовно виконання інших завдань, що входять в його компетенцію, застосовується Закон про служби безпеки.

2.2. Обов'язки розшукових відомств

При здійсненні оперативно - розшукової діяльності розшукові відомства зобов'язані:

1) збирати, зберігати, аналізувати та використовувати інформацію, пов'язану зі злочинністю та її інфраструктурою;
2) захищати законні права і свободи громадян Естонії та інших осіб, що опинилися в сфері оперативно - розшукової діяльності, а також залучених до оперативно - розшукової діяльності осіб та інших фізичних і юридичних осіб, які надають допомогу в здійсненні розшукових дій.
3) захищати беруть участь або брали участь в оперативно - розшукової діяльності та залучених або залучених до цієї діяльності осіб з метою запобігання небезпеці для життя, здоров'я, майна, честі і гідності їх самих та їх близьких;
4) забезпечувати таємність співробітництва;
5) неухильно дотримувати вимоги правових актів про оперативно - розшукової діяльності.

Якщо з відомостей, отриманих у результаті оперативно - розшукової діяльності, випливає ознаки злочину, розшукову відомство представляє ці дані для початку кримінального провадження.

РОЗДІЛ 3

Взаємодія слідчої та оперативно-розшукової діяльності

Ефективність розкриття, розслідування та запобігання злочинів значною мірою залежить від злагодженості, узгодженості в діяльності слідчого і органів здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Оперативники забезпечують слідчого додатковою інформацією.

Різноманітність виникають у практиці розслідування злочинів ситуацій, які потребують взаємодії слідчого і органу ОРД, доцільно співвідносити з тим етапом розслідування, на якому виникає необхідність у здійсненні такої взаємодії: у стадії порушення кримінальної справи, в стадії попереднього слідства, за припинення кримінальної справи. Проте в процесуальній літературі існує й інша думка: "взаємодія є необхідним і доцільним лише при вирішенні основного завдання попереднього слідства, підсумки якого виражаються в постанові слідчого про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності. Здійснення ж взаємодії для вирішення наступних завдань попереднього слідства тягне за собою нераціональне використання оперативно-розшукових заходів і часу співробітників оперативних апаратів ". З такою думкою важко погодитися. Хоча слід зазначити, що слідчий не пов'язаний обов'язком неодмінно реалізувати своє право використовувати можливості органу дізнання при розслідуванні кожної кримінальної справи. Це він робить у разі потреби. Стосовно до кримінальних справах припиненим, у разі, коли підозрюваний чи обвинувачений зник від слідства або коли місце його знаходження не встановлено за інших причин, слідчий може самостійно вживати заходів до встановлення місцезнаходження розшукуваного особи, або доручає розшук органу ОРД.

Взаємодія слідчого з ОРД протікає в певних формах. Вони можуть бути процесуальними і непроцесуальних. І.Ф. Герасимов називає процесуальні форми основними формами взаємодії органів слідства та органів ОРД, так як вони надають взаємодії правовий характер. Однак вони неминуче породжують різні організаційні і тактичні зв'язки і взаємини, які за своїм призначенням сприяють більш раціональному і ефективному практичному використанню процесуальних форм. Тому можна вважати, що організаційно - тактичні форми взаємодії виконують допоміжну роль по відношенню до процесуальних. У криміналістичної та процесуальної літературі є кілька робіт, автори яких не виділяють окремо непроцесуальні форми і розглядають їх разом з процесуальними. З цього приводу І.Ф. Герасимов зазначив, що "не зовсім вірно зрівнювати форми взаємодії, передбачені законом, з формами, що виникають і що склалися в практичній діяльності, але не регульованими нормами права" ^2.

О.М. Балашов, аналогічно І.Ф. Герасимову, в якості підстави поділу форм взаємодії слідчого і органу дізнання на процесуальні і непроцесуальні, розглядає закріплення їх нормами кримінально-процесуального закону. На його думку, якщо в результаті узгодженої діяльності виконуються дії, порядок яких регламентований процесуальними нормами, то така форма взаємодії є процесуальною. Якщо будь-ким із суб'єктів взаємодії виконуються непроцесуальні дії, цю форму взаємодії слід віднести до організаційних. Так, виконання органом дізнання за дорученням слідчого розшукових дій є процесуальною формою взаємодії, оскільки здійснюється згідно з нормами кримінально-процесуального закону, а виконання оперативних дій, порядок яких не регламентований КПК, відноситься до непроцесуальним форм взаємодії ^"3.

Цю точку зору підтримує Н.А. Патов. Він вважає, що розмежування форм взаємодії має важливе практичне значення бо "порушення процесуальних форм взаємодії, тобто відступ від норм процесуального закону, які регламентують ці форми, може призвести до неможливості використання в кримінальному процесі отриманих даних, негативно позначитися на законності та обгрунтованості прийнятих рішень. Відступ від організаційних форм, хоча й може завдати шкоди інтересам, але воно не пов'язане з процесуально - правовими наслідками ^"4.

По кримінальних справах, призупиненим виробництвом у разі, коли підозрюваний чи обвинувачений зник, або коли місце його знаходження не встановлено за інших причин, єдиною процесуальною формою взаємодії є доручення слідчим органу ОРД розшуку підозрюваного або обвинуваченого, місцезнаходження якого невідоме, на підставі винесеної ним постанови про оголошення розшуку.

До непроцесуальним форм взаємодії належать: спільне вивчення та аналіз результатів у справі, вироблення розшукових версій, спільне планування розшукових та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження розшукуваного особи; систематичний обмін інформацією слідчого і органу дізнання у процесі роботи з припинення кримінальної справи усній або письмовою інформацією, в тому числі даними, отриманими в ході оперативно-розшукової діяльності; внесення змін в раніше розроблений план з урахуванням отриманої новою інформацією; організація взаємодії з іншими правоохоронними органами та залучення громадськості.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що за призупиненим у зв'язку з розшуком підозрюваного, обвинуваченого кримінальних справах мають місце в основному непроцесуальні форми взаємодії. Так, призупинивши кримінальну справу, слідчий спільно з органом дізнання повинен вивчити кримінальну справу, припинене виробництвом, ознайомитися з вихідними даними про особу розшукуваного підозрюваного або обвинуваченого, його прикмети, освіті, колишніх місцях роботи і проживання, родинних та інших зв'язках. На основі наявної в справі інформації слідчий і співробітник органу ОРД висувають розшукові версії: "про можливі місця знаходження обвинуваченого, ймовірне маршруті руху зник обвинуваченого, передбачуваному місці укриття обвинуваченого, про місце і час можливої ​​появи обвинувачуваного. Фактичні дані для висунення розшукових версій можна отримати з процесуальних джерел, від громадськості, з різних джерел, до яких відносяться чутки, анонімні листи, телефонні дзвінки і т.д. При висуванні розшукових версій бажано враховувати такі обставин, як типові місця, де можуть ховатися розшукувані, яким чином їм вдається отримувати фіктивні документи , як вони добувають кошти для існування, чи підтримують зв'язок з родичами чи знайомими. Облік таких обставин може значно полегшити розшук осіб, які вчинили злочини ^5.

Зміст розшукових версій знаходить своє відображення у спільних планах слідчого і співробітника ОРД. Спільне планування розшукових та оперативно - розшукових заходів слідчим і органом ОРД вже давно високо оцінюється вченими - процесуалістами. На думку І.Ф. Герасимова спільне планування "є найбільш досконалою формою взаємодії, допомагає забезпечити хорошу узгодженість і чітке розмежування обов'язків при спільній діяльності слідчого і органу дізнання" ^6. При складанні планів необхідно приймати до уваги і допомогу інших органів, тим більше, що розшук підозрюваних або обвинувачених здійснюється по суті різними органами дізнання, територіально віддаленими один від одного на значній відстані (8, с. 88). У ході проведення розшукових та оперативно-розшукових заходів спільне обговорення і складання плану слідчим і органом ОРД може мати місце не один, а кілька разів, в залежності від виникає в ході слідства ситуації і категорії розшуку. При цьому велике значення має систематичний обмін інформацією між слідчим і співробітником органу ОРД ^7.

Сприяння у розшуку підозрюваного, обвинуваченого може надати і громадськість. Взаємодія слідчого з громадськістю у розшуку особи, яка вчинила злочин, здійснюється в переслідуванні злочинця по гарячих слідах, затримання і доставлення його до слідчого, в спільному, під керівництвом слідчого, проведення розшукових заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження розшукуваного, а також в участі різного роду заходах , які переслідують мету встановлення та затримання особи, яка вчинила злочин ^8.

Джерела інформації

1. Балашов О.М. Взаємодія слідчих і органів дізнання при розслідуванні злочинів. Дисертація. М., 1993

2. Гайтинов В.Г., Рязанов В.Д., Федотов Г.І. Взаємодія слідчих з оперативними апаратами

3. Герасимов І.Ф. Деякі проблеми розкриття злочинів. Свердловськ, 1995

4. Закон про оперативну діяльність Естонської

5. Матеріали Всеросійської науково-практичної конференції, 2004, Закірова Е.Ф., аспірантка кафедри кримінального процесу Удмуртського державного університету

6. Патов Н.А. Процесуальні та організаційні основи виробництва по кримінальних справах, призупиненим у зв'язку з невстановленням особи, що підлягає залученню в якості обвинувачуваного. Дисертація, М., 1997